В Ужгороді відбувся Фестиваль закарпатського вертепу

В Ужгороді цього року же вдруге тут відбувся Фестиваль закарпатського вертепу, який об’єднав громади та покоління з різних куточків області.

Цей захід став не просто святковим дійством, а справжнім живим простором для культурного діалогу.

Про це повідомила Українська академія лідерства.

Організатори, серед яких – Українська академія лідерства, прагнули показати не лише традиційні вертепи, а й створити платформу для щорічного обміну автентичними різдвяними звичаями Закарпаття. Цьогоріч до фестивалю долучилися сім колективів із п’яти районів області: Рахівського, Тячівського, Хустського, Мукачівського та Ужгородського. Загалом участь взяли понад 150 учасників – діти, молодь і дорослі.

Глядачі мали змогу побачити різні форми традиційного дійства: від гуцульських вертепів до кушницького бетлегему, а також почути колядки румунською мовою. Попри регіональні відмінності, у виступах легко впізнавалися знайомі з дитинства мотиви та образи, які формують спільний культурний код Закарпаття.

Для студентів Української академії лідерства це була нагода глибше пізнати культурне різноманіття краю та побачити, як локальні традиції живуть у громадах. Діана Сорич, директорка школи мистецтв Богданської сільської ради, наголосила на важливості збереження колядок саме зараз: «Ми впевнені, що наші колядки – найкращі: яскраві, колоритні, передаються з покоління в покоління. Атмосфера справжнього різдвяного свята відчувається в душі. Зараз важкі часи, але ми колядуємо і віримо – Україна понад усе!».

У громаді активно навчають дітей гуцульських мелодій та повертають забуті колядки у живе виконання. Окремим напрямком фестивалю стали виступи для українських військових, які проходять лікування в медичних закладах Закарпаття. Студенти вже колядували на вулицях Ужгорода та на сцені обласної філармонії. Вихідними різдвяна коляда вирушить на Рахівщину, а потім – у інші райони області.

Фестиваль завершився врученням почесних грамот і пам’ятних подарунків учасникам. Та головною нагородою для всіх залишилася атмосфера єдності, тепла й віри – тієї самої, яка допомагає триматися навіть у найскладніші часи.