Тисячі вірян на Закарпатті готувалися до події, яку було скасовано через смерть Папи Римського Франциска: що сталось

Беатифікація мученика комуністичного режиму р. Петра Ороса, священника Мукачівської греко-католицької єпархії, запланована на 3 травня 2025 року у селі Білки на Закарпатті, була відкладена у зв’язку зі смертю Папи Римського Франциска.

Про це пише видання  7 Днів – новини Закарпаття, з посиланням на пресслужбу Святого Престолу.

Так, кардинали на загальному зібранні у Ватикані вирішили тимчасово відкласти всі заплановані раніше беатифікації, а відновлення церемоній залишити на розсуд майбутнього понтифіка.

Зазначимо, що дана подія мала стати першою в історії регіону беатифікацією, яку планували очолити високі представники церкви, зокрема кардинал Гжегож Рись, архієпископ та митрополит Лодзький з Польщі. Програму урочистостей вже було оприлюднено, а тисячі вірян готувалися до визначної події.

Хто такий Петро Орос

Петро Орос – священномученик Мукачівської греко-католицької єпархії, якого Католицька Церква мала офіційно проголосити блаженним. Це мала бути визначна подія для греко-католиків в Україні, адже Орос загинув у 1953 році від рук радянського міліціонера через таємну душпастирську діяльність після заборони церкви.

Відомо, що Петро Орос народився 14 липня 1917 року в угорському селі Бірі у сім’ї греко-католицького священника. От тільки батька не стало через два роки, а коли хлопцю виповнилось дев’ять років, то померла і мама, таким чином він лишився повним сиротою і його вихованням зайнялись родичі-священники. Згодом юнак вступив до духовної семінарії. У 1942 році Петро Орос прийняв ієрейські свячення, а вже через два роки, за свідченням сучасників, був таємно висвячений на єпископа Теодором Ромжею, передбачаючи наступні переслідування церкви радянською владою.

Починаючи з 1946 року, отець Петро служив на парафії у селі Білки на Закарпатті. Його принципова позиція та відмова перейти до російського православ’я викликали невдоволення радянських чиновників.

Священнику заборонили душпастирську діяльність, але він продовжував підпільно служити вірянам разом із однодумцями — отцями Іваном Маргітичем, Іваном Романом та Іваном Ченгері. Переслідування не зламали його духу: попри арешти, погрози та постійний ризик, він залишався зі своєю паствою, підтримуючи людей у найважчі часи.

У 1953 році отця Петра заарештували й понад два тижні тримали у слідчому ізоляторі КДБ в Ужгороді. Влітку того ж року, після невдалої спроби затримання, він знову змушений був переховуватися.

27 серпня 1953 року, після відправлення літургії та причастя вірян у селі Великі Ком’яти, отця Петра затримали й повели у напрямку села Заріччя. Біля хреста пролунали два постріли – священника вбили, а його тіло потайки поховали представники радянської влади.

З тих пір Петра Ороса вважають символом віри та мужності. Його беатифікація була б історичною подією як для українських греко-католиків, так і для всієї католицької спільноти.