У природному середовищі спостерігають унікальне явище, що змушує науковців переглянути уявлення про емоції у тварин. Все частіше фіксують, як самки приматів та морських ссавців протягом кількох тижнів не відходять від тіл своїх загиблих дитинчат. Це розглядають як ознаку їхнього усвідомлення втрати та глибокої жалоби, згідно зі звітом The New York Times.
Материнський інстинкт проти умов середовища
Бездоганно приголомшують китоподібні — дельфіни та кити. Сусана Монсо, філософиня, що досліджує сприйняття смерті у своєму дослідженні, підкреслює складність процесу. Кити та дельфіни, не маючи рук, змушені підтримувати мертве тіло у складних умовах постійного руху в океані.
Підтримка тіла у воді вимагає постійних зусиль, особливо враховуючи необхідність виживання в океані. Відданість, з якою це роблять морські тварини, свідчить про виняткову внутрішню мотивацію, яка перевищує фізичні виклики, вважає дослідниця.
Спільність у втраті серед тваринних спільнот
Такий феномен спостерігають також серед приматів. Абігейл Макклейн з Університету Джорджа Вашингтона зазначає, що шимпанзе, горили та інші примати іноді тривалий час тримають біля себе померлих дитинчат. Це демонструє, що таку поведінку можна розглядати як реакцію на втрату важливих соціальних зв’язків.
Лорен Брандкамп з організації з охорони китів пояснює: тварини формують сильні зв’язки зі своїми дитинчатами. Смерть близького викликає у них стан, який нагадує жалібний сум. Раніше вважалося, що така поведінка була випадковістю або нерозумінням смерті. Нинішні спостереження свідчать про свідоме намагання зберегти зв’язок з померлим.
Сприйняття емоцій у тварин стає дедалі глибшим, а відмінність між почуттями людей і диких тварин поступово розмивається. Тварини здатні на несподівану для нас емпатію та любов, що видно з прикладів поведінки дельфінів.
Читайте новини Закарпаття Telegram / Facebook / Google News
