Архівні фотографії 1930-х років надають можливість сучасникам поринути в атмосферу Великодня на Закарпатті та простежити формування традицій, які зберегли свою значущість до сьогодні. На світлинах із Тячівщини зображено важливий момент святкування — освячення великоднього кошика, що мало значне духовне значення для мешканців гір.
Такі зображення, що належать досліднику Михайлу Марковичу, є не лише сімейною цінністю, але й важливим матеріалом для етнографів. Вони підтверджують спадковість звичаїв, що передавалися з покоління в покоління.
Підготовка до Великодня в регіоні починалася задовго до святкової неділі. В центрі уваги був великодній кошик, або торбина, як його називали в деяких селах. Його виготовляли з білої лози й використовували лише раз на рік, через що він був справжньою реліквією.
Перед святом кошик ретельно очищався, промивався у проточній воді й сушився на сонці. Усередину вкладали вишитий рушник, який мав символічне значення і передавався у спадок, після чого наповнювали святковими продуктами.
Склад великоднього кошика на Закарпатті мав свої регіональні особливості. Він включав:
- паску;
- копчений свинячий окіст (шовдар);
- домашню ковбасу — пікницю;
- сир;
- масло;
- яйця;
- хрін.
Кожен із цих продуктів відображав достаток родини і мав символічне значення.
Зовнішній вигляд кошика був також важливим. Продукти вкладалися охайно, ковбасу формували кільцями, масло прикрашали, а писанки обирали з традиційними орнаментами. Великодню свічку або встановлювали окремо, або закріплювали у пасці.
Фахівці підкреслюють, що традиція наповнення великоднього кошика є частиною нематеріальної культурної спадщини Закарпаття, що відображає зв’язок місцевих громад із релігійними звичаями та природою.
Читайте новини Закарпаття Telegram / Facebook / Google News
